Освітня модель «Довкілля» — єдина, розроблена за часи незалежності України, нова, альтернативна традиційній освіті, модель — освіта для стійкого розвитку суспільства. Філософами (Е. Фром, М. Попович та ін.) досліджено, що стійкість розвитку суспільства залежить від його моделі світу, яка може бути життєствердною, агресивною чи деструктивною. Суспільства з агресивною чи деструктивною моделлю світу приречені. Життєствердний образ світу кожного учня і, отже, відповідна модель світу суспільства може формуватися тільки засобами цілісного змісту освіти. На цей час формується він тільки навчально-методичним забезпеченням «Довкілля».
• Зміст моделі освіти «Довкілля» на відміну від фактологічного змісту традиційної освіти є цілісним, що створює умови не тільки для формування життєствердного образу світу, а і для досягнення учнями природовідповідно високих рівнів інтелекту, обумовлює їх психічне та тілесне здоров'я. Останнє значною мірою залежить від рухової діяльності під час уроків серед природи.
• Модель освіти «Довкілля» забезпечує безпосереднє спілкування дітей з етносоціоприродним довкіллям завдяки системі уроків серед природи, які рекомендується по можливості проводити у свята українського (слов'янського) народу. Через них в навчальний процес вводиться біоритм життєдіяльності українського народу, його обрядове коло, в якому в екологічних сценаріях, створених мільйонним серцем і розумом народу на протязі віків в основному відповідно до святкових днів, пов'язаних з найважливішими змінами у довкіллі етносу, у звичаях, прикметах, закодовано життєствердний образ світу молодих поколінь, умови збереження і зміцнення їхнього духовного, психічного і тілесного здоров'я. Відмітимо, що нерозривний зв'язок етносу з його етносоціоприродним довкіллям є неодмінною умовою стійкості його розвитку (Грушевський, Данілевський та ін.).
• Цілісність змісту освіти досягається шляхом інтеграції всіх її елементів на основі найбільш загальних закономірностей природи (збереження, спрямованості процесів до рівноважного стану, періодичності процесів у природі).
«Відкриття» учнями цих закономірностей під час уроків серед природи, обґрунтування на їх основі елементів знань, що отримуються в навчальному процесі, формує в учнів звичку діяти по закону, переконання в тому, що не «затвердить себе людина беззаконням, а корінь праведників вічний» (Еклезіаст). При цьому учні досягають високих (відповідно до своїх природних даних) рівнів інтелекту, як доведено в лонгитюдних психологічних дослідженнях розробників моделі. Ще Ж. Піаже, відомий швейцарський психолог, довів, що при вилученні з навчального процесу молодих школярів закономірностей збереження, направленості процесів інтелект не може розвиватися до високих рівнів. Формується найнижчий тип інтелекту, який здатний діяти по авторитету чи інструкції. Це довело і міжнародне дослідження (TIMSS-2007) рівня природничої освіти молодшокласників. Згідно нього серед українських учнів 2% учнів з передовим рівнем природничих знань. Серед російських учнів, які вивчають предмет, аналогічний довкіллю — 16% учнів (а за часів радянської влади рівень знань був у всіх республіках однаковий).
• «Модель освіти «Довкілля» — втілення ідей Подолинського стосовно накопичення з дитячих років «енергійного бюджету», без якого неможливі досягнення нації у високоємнісних технологіях, в екологічному існуванні суспільства. Без названих вище закономірностей його неможливо «накопичити», а вони разом з предметом «Довкілля» вилучені з навчального процесу.
Є інші переваги моделі освіти «Довкілля», які викладені в працях розробників. Серед них вкажемо одну з основних переваг цілісної освіти «Довкілля» перед традиційною — це законопідставність цілісної освіти.
Ознакою цілісності є підлягання всіх її елементів загальним, спільним для них закономірностям (А Уйомов, А. Цофнас та ін.). Для освіти «Довкілля» такими закономірностями виступають закономірність збереження (включає закони збереження енергії, маси, електричного заряду, поняття симетрії, спадковості та ін.), направленості самочинних процесів до рівноважного стану (принцип необоротності, принцип мінімуму енергії та ін.), періодичності процесів у природі.
Ці ж закономірності входять в компетентність із суспільствознавчої, математичної освіти (див. наприклад, компетентності освітніх систем ЄС — Іспанії та ін.).
Зміст традиційної освіти складають біля 100000 понять, загальні закономірності в ній не названі і не використовуються як скрізні принципи інтеграції змісту.
Образ світу — особистісно значима система знань учня (цілісність), яку він конструює на основі загальних закономірностей.
«Світ — сфера прояву тотально діючих на всі об'єкти світу закономірностей» (С.Б. Кримський, племінник Агатангела Кримського).
Природним станом буття людини є розуміння (Гадамер). Ніяке розуміння не досягається інакше як через включення нового знання в цілісність.
До якої важливої проблеми вчитель не звернеться, йому необхідна опора на базові, загальні закономірності (розуміння, природний стан буття — тілесне та психічне здоров'я, життєствердний образ світу та ін.).
Виховання совісті вчителі довкілля починають із написання слова «со-в-іст-ь». Всі разом в істину або закон. Завдання вчителя довкілля зводиться до давно відомого: «Научу беззаконнії і нечестивії навернуться на путі твої».
Освітня модель «Довкілля» подавалася на Державну премію в освіті України (2011). Отримала позитивні відгуки від понад 40 педагогічних колективів (університетів, інститутів післядипломної освіти, шкіл, вчених www.dovkillya.org.ua).